Існує ряд причинних факторів, які або викликають злоякісне перетворення меланоцитів чи кератиноцитів, або сприяють цьому. Зазвичай їх називають факторами ризику і підрозділяють на екзогенні, що знаходяться в навколишньому середовищі, і ендогенні, породжені самим організмом людини. Екзогенні фактори ризику представлені фізичними, хімічними та біологічними факторами навколишнього середовища, що мають безпосередній, прямий вплив на шкіру. До них відносяться: сонячне УФ-випромінювання, іонізуюча радіація, електромагнітне випромінювання, флюоресцентне освітлення, хронічна травматизація шкіри. Основною причиною розвитку раку шкіри вважається вплив УФ-випромінювання сонця або таких штучних джерел, як обладнання для штучної засмаги.
Ендогенні фактори ризику через свої відмінності можуть бути віднесені до двох груп. В одну з них входять деякі біологічні особливості організму, присутність яких підвищує ризик розвитку меланоми. Це расова та етнічна схильність, рівень пігментації шкіри, спадкові фактори, антропометричні показники, імунні порушення, ендокринні фактори, репродуктивні чинники у жінок. Іншу групу складають попередники меланоми, тобто такі патологічні зміни шкіри, які мають велику ймовірність злоякісного переродження. Її складають: пігментна ксеродерма шкіри, меланоз Дюбрейля, диспластичні невуси.
У разі звернення пацієнта до дерматовенеролога або лікаря загальної практики необхідно проводити огляд всього шкірного покриву та видимих слизових оболонок.
Під час об’єктивного обстеження слід звернути увагу на найбільш значимі ознаки переродження невуса в меланому, до яких відносяться:

• ущільнення невуса , асиметричне збільшення однієї з його ділянок;
• зникнення шкірного малюнка і поява блискучої поверхні;
• будь-яка зміна пігментації або забарвлення невуса як у бік більш інтенсивного кольору (потемніння ), так і у бік його ослаблення;
• зміна поверхні невуса ( з рівної на горбисту ), поява папілломатозних розростань;
• виникнення навколо невуса синюшного або червонуватого обідка;
• поява лусочок, темних скоринок, мокнення або виразки на поверхні невуса, контактна кровоточивість;
• утворення навколо або поблизу невуса нових маленьких пігментованих вузликів;
• збільшення і ущільнення найближчих лімфовузлів.

Під час огляду бажано використовувати лупу з 2–3-кратним збільшенням, яка дозволяє більш точно визначати особливості новоутворення та його межі. В останні роки активно використовуються лупи з вбудованим поляризованим освітленням, що дає можливість найбільш чітко візуалізувати поверхню новоутворення.
Дерматоскопія — неінвазивний метод дослідження, який дозволяє візуалізувати структури шкіри, які невидимі для неозброєного ока. Дерматоскопія застосовується для діагностики пігментних утворень шкіри, ранньої діагностики раків шкіри, доброякісних новоутворень шкіри, судинних утворень, а також у випадку деяких інших станів.
Існує декілька сучасних методів діагностики злоякісних новоутворень шкіри. Основними методами для вивчення морфології шкіри є гістологічне і патоморфологічне дослідження, однак ці методики трудомісткі і вимагають певних витрат. Сьогодні вивчення доброякісних новоутворень, злоякісних пухлин шкіри, а також хвороб шкіри є одним з основних напрямів застосування високохвильового ультразвуку.
До найбільш злоякісних пухлин шкіри відносять плоскоклітинний рак шкіри, який майже завжди розвивається на тлі предраку ( актинічний кератоз, себорейна кератома та інших ), а також може виникати на тлі рубцевої атрофії у випадках червоного вовчаку, хронічної піодермії, трофічних виразок, на місці опіку, травми, хронічного дерматозу (псоріазу, червоного плоского лишаю та інших). Захворювання частіше зустрічається після 50 років. Хворі пред’являють скарги на пухлину або виразку шкірних покривів, що швидко збільшується в розмірах і тривалий час не загоюється (від 1 місяця і більше). У разі великої площі ураження шкіри і підлеглих тканин та приєднанні запального процесу внаслідок інфікування виникають скарги на біль в ділянці розташування пухлини.

Меланома — одна з найбільш злоякісних пухлин. За різними даними, захворюваність на меланому шкіри становить від 1 до 30 і більше випадків на 100 тис. населення на рік. За останні роки відзначається значне зростання захворюваності на меланому шкіри в різних регіонах світу.Клінічні прояви та перебіг меланом шкіри дуже різноманітні. Найбільш важлива тривожна ознака — це будь-яка зміна розміру, форми або кольору новоутворення, які сталися за короткий період часу.

Оскільки зв’язок меланоми з родимками, пігментними невусами чітко встановлено, звертають особливу увагу на наступні початкові симптоми їх активізації:

• швидке зростання невуса;
• ущільнення невуса;
• асиметричне збільшення однієї з його ділянок;
• зміна пігментації (посилення або зменшення), поява почервоніння у вигляді обідка навколо невуса;
• випадіння волосся з поверхні невуса;
• поява відчуття наявності новоутворення, виникнення свербежу, відчуття печіння, напруження, поколювання;
• поява папіломатозних виростів, тріщин, виразки, кровоточивість.

Основним методом ранньої діагностики меланоми шкіри є дерматоскопічне дослідження, яке збільшує діагностичну точність під час оцінки пігментних утворень шкіри і меланоми більш ніж на 40%.
Профілактика меланоми полягає в ранньому і активному виявленні попередників злоякісної пухлини, в першу чергу диспластичних невусів, необхідності виділення пацієнтів з наявністю таких новоутворень з постійним динамічним спостереженням за макроскопічними та дерматоскопічними змінами цих новоутворень.
В Україні дерматологічною службою в тісній співпраці з онкологічною службою протягом останніх 10 років проводяться організовані масові огляди населення на предмет наявності новоутворень шкіри з їх верифікацією та визначенням подальшої тактики ведення таких пацієнтів.
Багато відомих організацій з охорони здоров’я, що працюють в галузі попередження раку шкіри, рекомендують людям групи підвищеного ризику (які мають світлу шкіру, багато родимих плям або найближчих родичів, у яких був рак шкіри) один або два рази на місяць робити самоогляд шкіри для виявлення будь-яких підозрілих пухлин або ознак раку шкіри. Самоогляд слід проводити повністю роздягнувшись, перед великим, в повний зріст дзеркалом і допомагаючи собі маленьким ручним дзеркалом під час перевірки важкодоступних для огляду місць.
УФ-промені є домінуючим чинником меланоми та раку шкіри. Відповідно, захист шкіри від їх впливу є актуальною проблемою первинної і вторинної профілактики цих захворювань.
Захист від УФ-випромінювання повинен включати:
1. Обмеження часу впливу — скорочення часу перебування на сонці.
2. Зменшення інтенсивності впливу — уникнення перебування на сонці в період пікової інтенсивності УФ-випромінювання.
3. Обмеження площі впливу — використання закритого одягу, захисних капелюхів, парасольок і т.п.
4. Використання зовнішніх сонцезахисних засобів — нанесення речовин, які зменшують вплив УФ на шкіру.
Захист від УФ-випромінювання і відповідальне ставлення до прийняття сонячних ванн має бути належним чином відображено в модифікації способу життя.

Чумакова Т.М., лікар-дерматовенеролог КНП БМР ХО "БКБЛІЛ"